29 липня 2026 року Іран відхилив пропозицію Оману щодо спільного управління Ормузькою протокою. Як повідомило Reuters із посиланням на високопоставленого іранського чиновника, оманський план «не мав жодного шансу на успіх». Тегеран виступив проти рівного розподілу контролю та наполягає на управлінні протокою за національними зонами відповідальності двох країн, без залучення інших держав.
Передумови: меморандум США—Іран
У середині червня, за версією hromadske (18 червня — за даними Бабеля), США та Іран підписали меморандум про взаєморозуміння, який передбачає 60-денний період для узгодження остаточної мирної угоди. Документ містив домовленості щодо розблокування судноплавства, забезпечення Іраном вільного проходу комерційних суден у протоці, зняття морської блокади з боку США, розмороження активів та розробки пакета економічної допомки для Ірану.
Позиція Ірану після переговорів
За словами іранського чиновника, увесь вхідний маршрут протоки та частина вихідного маршруту мають перебувати лише під контролем Ірану, тоді як Оман повинен контролювати ділянку у своїй зоні відповідальності. Домовленість 50/50, наголосив чиновник, не відповідатиме інтересам Ірану. Він також заявив, що Сполучені Штати та Саудівська Аравія намагаються змусити Оман прийняти «нереалістичні плани», а південні маршрути через територіальні води Оману можуть становити небезпеку для судноплавства. Держави Перської затоки підтримали оманський план, який передбачав стягнення добровільних зборів за користування протокою.
Залишити відповідь